Хочемо Вам розказати про дві цікаві фотографії від учасниці нашого проекту Ольги Радченко.
На першому фото зображено залізничну станцію м. Умань, де в 50-60 рр. розпочиналась парадна хода. На фото дідусь Ольги Радченко - Ткаченко Іван Іванович.
На другому фото - люди після параду (серед них також дідусь Ольги), на задньому плані - Уманська пожежна частина (праворуч), Уманська міська гімназія (у центрі) та житлові будинки (сучасний супермаркет "Велика кишеня") (ліворуч).
Якщо серед людей ви знайшли Ваших знайомих чи близьких - напишіть нам.
Хочемо поділитися статтею з щоденної літературно-політичної і економічної газети "Київське слово", яка розповідає про розбудову міста Умань. Випуск від 6 жовтня 1900 р. Матеріал з кореспонденції газети.
Інформацію надав старший співробітник Уманського краєзнавчого музею Владислав Давидюк. Зберігаються матеріали у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського.
Продовжуємо розповідати вам про уманчан... важливих відомих і маловідомих уманчан
Знайомимо Вас із Волощуком Володимиром Михайловичем (на фото - в центрі) .
Волощук Володимир Михайлович розпочав свою трудову діяльність у 16 років, коли м. Умань героїчно звільнили від німецько-фашистських загарбників. Улаштувався робітником в Уманський технікум механізації. Як учаснику трудового фронту йому було вручено посвідчення "Учасник війни". Нині, в музеї Уманського агротехнічного коледжу, йому присвячено стенд, як випускнику, що на відмінно захистив диплом.
Почесне звання "Ветеран-машинобудівник", "Заслужений ветеран Уманського заводу дослідного машинобудування" - це далеко не весь перелік нагород за 49 років трудового стажу. У 1976 році був занесений до Книги пошани заводу.
Оскільки Володимир Михайлович не міг бути призваним на фронт, йому було лише 13 років, він турбувався про військовополонених, яких утримували за колючим дротом в районі автовокзалу: носив варену картоплю, яку мов м'ячики, перекидав через огорожу. Туди ж заніс і револьвер, який знайшов. А після звільнення міста, своїми "золотими" руками відремонтував німецький мотоцикл "Харлей", на якому ще довго їздив. Будучи допитливим, скрізь, де б не був - на роботі, вдома - все піддавав критичному аналізу. Багато читав, мав велику домашню бібліотеку. Книги - найдорожчі реліквії Володимира Михайловича.
Як справжній господар завжди приносив людям користь. Був надзвичайно скромним.
Любитель природи. Посадив багато дерев, які досі плодоносять. Умів слухати пташок - розпізнавав по голосах багатьох з них, а у дитинстві ще й колекціонував їхні яйця.
Рибалка, мисливець і автомобіліст. Ці уподобання Володимира Михайловича залишились улюбленими заняттями членів сім'ї і досі.
Матеріал від дочки Волощука Володимира Михайловича
Продовжуємо знайомити Вас зі старим містом Умань... Ось декілька цікавих світлин...
Хочемо познайомити Вас з історією колективу Уманського шкірвендиспансера. Матеріал від лікаря і просто гарної людини Тодчука В'ячеслава Володимировича.
Ну що ж, у нас з'явилась нові дані - про одну з жінок Умані - Алексєєву Лідію Гордіївну - першу кранівницю у місті Умань. Ще у 2013 р. Умань ІНФО брали інтерв'ю у цієї визначної жінки...
Хочемо поділитися історією ще одного уманчанина - Шелепко Анатолія Максимовича. Матеріали з архіву уманської родини Шелепко.
Розповімо вам про директора Уманського міського будинку дитячої та юнацької творчості Ніну Євдокимівну Москаленко , яка 32 роки життя присвятила творчості та талантам дітей.
Фото Умані з архівів Коцюбинської Михайлини Хомівни - племінниці класика української літератури Михайла Коцюбинського (донька його молодшого брата Хоми), українського філолога та літературознавця, активної учасниці руху шестидесятників.
Вона подарувала їх Дмитру Івановичу Пащенко та Лісовій Людмилі Василівні під час зустрічі незадовго до своєї смерті.
ВПЦ "Візаві" працює над проєктом "Умань - маленьке місто з великою історією", до участі в якому запрошуємо усіх, кому є що розказати чи показати...
Заповніть, будь ласка, анкету і ми зв'яжемось з Вами.